[tweetmeme source=”Vsegonet” only_single=false http://vsego.wordpress.com/2010/10/20/lanch-s-millionerom/]
Сьогоднішній день на роботі видався дуже довгим, але і дуже корисним в плані нових знайомств, а так само особисто саморозвитку. Приїхавши на роботу о 7 ранку, нас зібрав начальник на позачергове нарада, де обговорювалися подальші плани розвитку компанії. Не знаю чому саме зараз схаменулися провести цю нараду, але як я зрозумів, що сам начальник був вчора допізна в кабінеті генерального і довго вели бесіду.
На нараді сьогодні кожен начальник відділу розповів про свої успіхи, недоліки, що потрібно виправити, що можна переробити. Дійшла черга і до мене, коротко розповів в якому напрямку зараз працюємо і згадав, що сьогодні в 11 дня ми їдемо на зустріч з новим постачальником. Сказати, що він новий грубо кажучи не можна, раніше цей постачальник товарів працював на пряму з магазинами, але в якийсь момент зрозумів, що він програє великі гроші і вирішив працювати за схемою: виробник-постачальник-споживач. Де він як компанія виробник їжі, ми як постачальники, наша мережа магазинів продає споживачу товар.
Тут начальник згадав, що і правда їдемо сьогодні до виробника, швидко згорнув нараду і ми всі розбрелися по кабінетах. Рівно о 10 ранку, мій начальник з’явився на порозі мого кабінету, сказав, що треба виїжджати, а їхати десь хвилин 40 до заводу. Я і ще один хлопчина сіли в машину і поїхали на завод.
На заводі нас зустрічали, два помічники господаря, начальник заводу і одна дівчина, яку, як виявилося взяли на роботу всього два дні тому. Саме вона виявилося відповідає за поставку товару до нас. Перше, що мене здивувало, що завод виявився не дуже великим, на нас одягли білі халати і почали водити біля машин і різних пристроїв для виробництва їжі.
Завод випускає чіпси. Різні чіпси, з різними смаками, різних розмірів і в різній упаковці. Погулявши по заводу, спробувавши ще гарячі чіпси їхали по стрічці конвеєра, ми зайшли в пакувальний цех, не багато побродивши там і послухавши розповіді директора заводу вийшли на подвір’я заводу. Знявши з себе білі халати, помічники господаря заводу запросили нас піднятися в їх офіс. Там нам показали, кілька нових рекламних роликів, які незабаром повинні з’явитися на ТБ, попили кави. Виявилося, що один 3-х хвилинний рекламний ролик коштував близько 35,000$, а таких роликів нам показали близько п’яти.
Після цього, не багато розібралися з поставками, вказали заводу на те, що потрібно виправити в плані доставок до нас. Ще раз обмінялися люб’язностями і попрямували до наших машин, так би їхати назад.
І ось тут, на стоянку заїхав сріблястий 500-й мерседес. З нього вийшов не молодий чоловік, у сорочці та джинсах і з посмішкою на обличчі попрямував у наш бік. Це був господар заводу. Потиснув нам руки в знак вітання, він заявив, що ми нікуди не їдемо поки не пообідаємо. Відмов він не хотів чути і ми всі розсілися по машинах і поїхали обідати.
Він привіз нас в шикарний ресторан, як виявилося він там часто буває. Ми сіли за стіл і поки подавали холодну-гарячі, пішла розмова.
Господар заводу виявився дуже милим людиною, без понтів, без зайвих слів, мовчки сидів і слухав, не перебивав навіть якщо можна було зрозуміти, що десь ми не праві. Лише зрідка нашу розмову, нас перебивав його телефон.
Дивно, але розмова йшла дуже легко, господар заводу, спілкувався з нами на рівних, більше цікавився нами, ніж вихваляв себе і свій бізнес. Але навіть при такій легкій розмові, все одно особисто мене не покидало відчуття, що я не в своїй тарілці.
У них свій світ, вони живуть зовсім по-іншому, у них інші турботи. Почавши спілкуватися з ним, ми обговорили кілька цікавих моментів в бізнесі. Його дуже цікавило, як він може збільшити кількість поставок, питав у нас нашу думку, іноді здавалося, що він працівник, а ми його боси.
Пообідавши і вийшовши з ресторану на вулицю, закуривши, він звернувся до мене зі словами:
-Кирило, бізнес це болото, слабкі тонуть сильні тримаються, але все змінюється щосекунди. І через секунду ти можеш тонути. Запам’ятай, в бізнесі треба йти до кінця, навіть якщо здається що ти можеш програти, не вір, якщо зупинишся злякаєшся, точно потонеш. Треба бути нахальней, або ти купиш конкурента, або він тебе розчавить. Запам’ятай тобі завжди буде, хто то дихати в спину. Немає друзів, є ділові партнери, які з часом починають заздрити тобі якщо ти преуспеваешь і тоді намагаються тебе скинути за борт. З цього, довго не працюй ні з ким, зробили справу заробили, розбіглися.
Звичайно я тут зупинив його, що я не кручусь в таких колах, що б все це використовувати в дії. На що він посміхнувся і сказав, що різниці немає, хто ти звичайний офісний працівник чи успішний бізнесмен, головне або ти лідер або плетеш в хвості. Постояли ще докурили, потиснули один одному руки, сіли по машинах і поїхали кожен у свій бік.
Всю поїздку назад, я думав над його словами. Людина пройшов багато і падіння і злети, банківський рахунок його ломиться. Телефон тріщить не перестаючи. Життя зовсім в іншому світі, який нам не зрозуміти, інші проблеми, турботи. Для того, що б тримати все в руках йому доводиться 24 години на добу, як білка в колесі крутиться, інакше обійдуть ті, хто в спину дихають.
Так, я отримав величезний урок, я побачив зовсім інше життя людини, отримав кілька порад, як вести себе на переговорах, як говорити, що говорити, чому мовчання і уважне слухання співрозмовника це половина успіху. Виявляється, що при розмові треба вміти вірно поставити питання чи вимога, причому слова продумати, так, що б ваш опонент, на підсвідомості зрозумів або зараз або ніколи. І ще багато цікавих речей і дрібниць, а так само підказок розповів мені цей чоловік.
Сам по собі розмова вийшла дуже продуктивним особисто для мене, так і такі знайомства ще ні коли ні кому не заважали.
От ви коли-небудь зустрічалися з такими людьми? Давали вони вам поради і якщо так то які?
