Справжні герої нашого часу (5 фото)

25

Цей пост розповість нам про подвиг військовослужбовців Сил спеціальних операцій РФ, які за заслуги перед Вітчизною були представлені до високих нагород. Під час бойових дій в Сирії четверо офіцерів проявили мужність і героїзм, про які повинен знати кожен громадянин нашої країни.

ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ

Чотири молодих офіцери в парадній формі на Фрунзенській набережній Москви не привертали до себе підвищеної уваги. У День Перемоги на вулицях столиці традиційно багато людей у військовій формі і при нагородах. Гладко поголені обличчя, чисті відкриті погляди, вільна пружиниста хода… Вони підійшли до пам’ятника героям фільму «Офіцери» перед Національним центром оборони, поклали квіти та взяли «під козирок», віддавши військове вітання бронзовим прототипів героїв минулого. Група молоді, дочекавшись своєї черги, радісно обліпила монумент і влаштувала пам’ятну фотосесію. Знали б вони, що в двох кроках від кіношних офіцерів стоять справжні живі герої цього часу, піти без селфи точно не дали б. Саме про таких, як ці два підполковника і два капітана Володимир Путін сказав на Параді Перемоги:
«Ми відчуваємо кровне, пронизливе спорідненість з поколінням героїв і переможців. І звертаючись до них, скажу: вам ніколи не буде соромно за нас. Російський, російський солдат і сьогодні, як у всі часи, проявляючи мужність і героїзм, готовий на будь-який подвиг. Такі воїни є сьогодні і тут, у парадних розрахунках на Червоній площі Москви. Країна пишається вами!»

На президентському Указі про нагородження офіцерів Верховний Головнокомандувач своєю рукою вивів резолюцію: «особисто Вручу»

На жаль, не завжди можна назвати повні імена цих героїв. Та й від селфи вони напевно відмовилися б. Данило, Євген, Роман і В’ячеслав – офіцери Сил Спеціальних Операцій (ССО), еліти збройних сил Росії. Днями президент підписав Указ про нагородження їх високими держнагородами. Підполковник Данило як командир групи удостоєний звання Герой Росії.

Справжні герої нашого часу (5 фото)

Чотири молодих офіцери в парадній формі на Фрунзенській набережній не привертали до себе підвищеної уваги. Завжди вражає скромність, з якою справжні герої розповідають про свої подвиги. Мовляв, нічого особливого, просто робота.

«ПЛІДНО ПОПРАЦЮВАЛИ»

– Стандартний був день, рутина, – знизує плечима Данило.
– Надходила інформація про те, що в одному з районів провінції Алеппо в Сирії почастішали атаки бойовиків Джебхан ан-Нусра (заборонена в РФ терористична організація, – ред.) на оборонні позиції урядових сил, – згадує підполковник Євген. – Отримали завдання виїхати в той район, щоб провести розвідку, виявити місця скупчення терористів, техніки для наведення нашої авіації. Розмістилися, почали працювати.
Група російського спецназу з 16 чоловік, перебуваючи недалеко від лінії фронту, обчислювала будівлі, в яких засів противник, опорні пункти, бронетехніку, склади з боєприпасами, маршрути пересувань. Всю інформацію з координатами бійці оперативно передавали в штаб і коректували авіаудари. З допомогою авіації були знищені три танки, одна батарея РСЗВ (реактивна система залпового вогню — Авт.), саморобні пускові установки, два склади терористів.
– Плідно загалом працювали, – посміхається Євген. – Але в один прекрасний ранок все різко загострилося. Почався масований обстріл наших позицій. Застосовувалися установки «Град», міномети, артилерійський, танковий обстріл.

Справжні герої нашого часу (5 фото)

16 російських спецназівців в провінції Алеппо протягом доби відбивали наступ 300 бойовиків.

ВІДБИЛИ 4 АТАКИ. ДОВЕЛОСЯ ПОБІГАТИ

Сирійські війська через плутанину між підрозділами відійшли. Підполковник Данило приймає рішення залишитися на передових рубежах.
– Безпілотник виявив шахід-мобіль (машина, начинена вибухівкою, керована смертником), що рухався на наші позиції, – говорить він. – Але наші досвідчені птурщики спрацювали вчасно. Замінована машина вибухнула, не доїхавши до нас.
Птурщики – це підгрупа спецназу, що спеціалізується на протитанкових керованих ракет (ПТКР – Авт.). Її командир, капітан Роман, пояснює сирійську специфіку роботи.
– Щоб було зрозуміло, перед шахід-мобилем йшов бульдозер, обшитий трьома-чотирма шарами сталевих листів, між якими засипали пісок. Попадання з РПГ-7 не завдає великої шкоди такій машині. А за ним уже їде начинена вибухівкою машина. Як правило — це БМП-1. Зайняли позицію на правому фланзі, оператор ПТУР «Корнет» з першої ракети потрапив в БМП. Вибух був такої сили, що з ладу вийшов навіть йшов попереду бульдозер! Після цього довелося відразу міняти позицію. У противника була велика кількість ПТРК (противо-танкових, ракетних комплексів, – авт.) в основному закордонного виробництва. Після наших пострілів протягом 30-40 секунд прилітала ракета з того боку. Довелося побігати. За наступні півтора години нам вдалося знищити танк, який працював з сусідньої багатоповерхівки по нашій групі. Треба віддати належне, товариші там не зовсім прості. На одній позиції не затримувалися довго. Щоб вразити танк, довелося попотіти. А ближче до вечора знищили ще зенітну установку Зу-23 на автомобілі. Окреме спасибі нашим комплексом «Корнет», який в черговий раз показав себе з найкращого боку.
За світловий день невелика група російських Сил Спецоперацій вдало відбила чотири атаки терористів. При цьому, за найскромнішими підрахунками, наступаючих було близько 300 осіб.

Справжні герої нашого часу (5 фото)

На жаль, не завжди можна назвати повні імена цих героїв
– Причому це були високо підготовлені люди, – переконаний підполковник Данило. – Вже після, в ході огляду з’ясувалося, що терористи були дуже добре екіпіровані. Імпортна форма, камери гоу-про на головах, медицина дуже дорога. Були в тому числі темношкірі найманці. Взагалі, по досвіду, у місцевих сирійців на таке коштів не вистачає. Та й на полі вони вели себе так, що було видно серйозна підготовка. І озброєння, крім радянського та китайського — американський та ізраїльський.
З настанням темряви командир групи приймає рішення замінувати підходи до своїх позицій. Озброївшись приладами нічного бачення і тепловізійної апаратурою сапери під прикриттям снайперів висунулися на 500 метрів від переднього краю. У бік ворога. Загородження з протитанкових і протипіхотних мін підгрупа капітана В’ячеслава встановила в керованому варіанті. І виявилося – не дарма.

«ПО-ІНШОМУ НЕ МОЖНА»

– Трохи розвиднілося, атаки бойовиків продовжилися, пішла друга, третя хвиля, – якось буденно розповідає В’ячеслав. – Ми послідовно підривали загородження, знищивши кілька одиниць бронетехніки і особовий склад.
Скільки точно було вбито бойовиків порахувати практично неможливо. За словами наших спецназівців, вночі терористи намагаються винести з поля бою своїх загиблих. Але тільки на підходах до укриття бійців СЗГ було знайдено близько 30 трупів. Спецназ протримався на позиціях більше доби, коли підійшли урядові сили. У терористів атакувати далі настрій пропало. Росіяни передали свої рубежі сирійцям і відійшли на вихідну позицію без втрат.
– Ви свідомо приймали рішення прийняти бій чи це було спонтанно? – запитав я командира групи.
– Ми вже знаємо їх психологію, знаємо, що довго наступати вони не можуть, – каже підполковник Данило. – Ми були впевнені у своїх силах, ділянка місцевості тримати оборону дозволяє. Наступати набагато складніше, тому вони були в явно програшній ситуації.
– А якби ви відійшли?
– Бойовики зайняли б панівні висоти, були б потрібні тижні, щоб відбити ці позиції заново. Плюс втрати Сирійської армії були б набагато вище.
– У тих умовах це було єдине рішення, – впевнений Євген. – По-іншому там вчинити було не можна.
На президентському Указі про нагородження офіцерів Верховний Головнокомандувач своєю рукою вивів резолюцію: «особисто Вручу».

Справжні герої нашого часу (5 фото)

Звідси