Астрономи переосмислюють таємницю, яка десятиліттями бентежила вчених: незрозумілі спалахи світла, зафіксовані на фотопластинках в Паломарській обсерваторії в 1950-х роках. Ці швидкоплинні події, які спостерігалися перед запуском першого супутника, збіглися з історичними піками повідомлень про невпізнані аномальні явища (UNP) і, особливо, з періодами ядерних випробувань під час холодної війни.
Нове дослідження, опубліковане в Scientific Reports, вказує на вражаючий зв’язок між цими тимчасовими об’єктами та ядерними вибухами. Зокрема, ймовірність цих спалахів зросла на 45% протягом 24 годин після ядерного випробування, проведеного Сполученими Штатами, Радянським Союзом або Великою Британією. Кожне додаткове повідомлення про НЯ в певний день відповідало збільшенню тимчасових подій на 8,5%. Хоча дослідники підкреслюють відсутність доведеного причинно-наслідкового зв’язку, результати викликають питання: чи були ці події природними, інструментальними помилками чи чимось іншим?
Проблема історичних даних
Дослідження проаналізувало понад 2700 ночей даних з першої Паломарської обсерваторії Sky Survey (POSS-I), оцифрованих з оригінальних скляних пластин. Ці зображення охоплювали широкі ділянки північного неба з експозицією, що тривала 50 хвилин. Команда виявила транзиенти – швидкоплинні точки світла, які з’являлися протягом 310 ночей, іноді з 4528 спалахами за один день.
Проблема полягає в обмеженнях епохи: дані, отримані перед супутником, за своєю суттю ненадійні. Майкл Гарретт, директор Центру астрофізики Джодрелла Бенка при Університеті Манчестера, похвалив дослідження за його креативність, але застеріг від надмірної інтерпретації результатів. «Мене головне хвилює не якість дослідницької групи, а якість даних», — сказав він.
Конкурентні пояснення
Команда виключила деякі загальні пояснення, такі як змінні зірки або метеори. Деякі з тимчасових явищ демонстрували чіткі точкові форми, розташовані прямими лініями, що, на думку дослідників, суперечить відомим природним або інструментальним причинам. Співавтор дослідження Стівен Брюель припускає можливість існування штучних об’єктів, запитуючи: «Якщо перехідні процеси виявляються відбиваючими штучними об’єктами на орбіті… хто їх туди помістив і чому вони зацікавлені в ядерних випробуваннях?»
Однак інші пропонують більш традиційні пояснення. Ядерний астрофізик Майкл Вішер зазначає, що ядерні вибухи викидають металеві уламки та радіоактивний пил у верхні шари атмосфери, які можуть виглядати як короткі спалахи світла в телескоп. Вільярроель і Брюель заперечують, що таке випромінювання створило б дифузні плями, а не чіткі точки, які видно на пластинах Паломар.
Роль недосконалих записів
Третя точка зору припускає, що загадка криється в недоліках історичних записів. Роберт Лаптон з Прінстонського університету зазначає, що в історії астрономії були випадки, коли вирівнювання тлумачилися неправильно, а Найджел Хамблі з Единбурзького університету зазначає, що подряпини, пил та інші недоліки на фотопластинках можуть імітувати тимчасові об’єкти.
Погляд у майбутнє
Дебати підкреслюють труднощі дослідження аномалій з обмеженими даними. Експерти сходяться на думці, що необхідні незалежні тести, повторна експертиза оригінальних пластин і мікроскопічні дослідження. Залишається питання: чи були ці спалахи свідченням позаземного інтересу, секретної військової технології чи просто артефактів недосконалих історичних даних? Подальше розслідування має вирішальне значення для вирішення цієї давньої таємниці.
