Недавні геномні дослідження підтверджують, що коли неандертальці схрещувалися з Homo sapiens, пари непропорційно складалися з неандертальських самців і людських самок. Ця перевага пояснює нерівний розподіл ДНК неандертальця в геномах сучасної людини, зокрема «неандертальську пустелю» в Х-хромосомі, і проливає світло на те, чому одні популяції несуть більше неандертальських генів, ніж інші.
Таємниця зникаючих генів
Понад два десятиліття вчені відзначали, що сучасні люди неафриканського походження несуть близько 2% неандертальської ДНК, спадщину схрещування між двома видами після їх розділення приблизно 600 000 років тому. Однак ця генетична спадщина розподілена нерівномірно. Х-хромосома, статева хромосома, присутня принаймні в одній копії в усіх людей, демонструє надзвичайно мало неандертальських генів, незважаючи на їх велику кількість в інших частинах геному. Це призвело до припущень, що деякі гени неандертальця були несумісні з біологією людини і були систематично видалені шляхом природного відбору.
Уподобання в парах як рушійна сила
Нове дослідження, опубліковане в журналі Science, пропонує більш тонке пояснення: перевага партнера. Дослідники під керівництвом Олександра Платта з Університету Пенсільванії проаналізували геноми сучасних африканських популяцій без неандертальського походження (!Xoo, Ju|’hoansi і Khoisan), а також геноми неандертальців. Їхні висновки показують, що Х-хромосоми неандертальця містять значно більше ДНК сучасної людини, ніж інші хромосоми неандертальця. Ця закономірність свідчить про те, що жінки Homo sapiens переважно спаровувалися з неандертальськими самцями, в результаті чого в генофонд людини потрапляло менше Х-хромосом неандертальця.
Чому це важливо: статеві хромосоми та генний потік
Непропорційна перевага самців серед неандертальців пов’язана з тим, що жінки мають дві Х-хромосоми, а самці – лише одну. Це означає, що гени Х-хромосоми неандертальця мали б меншу ймовірність поширитися серед людської популяції, якби спаровування відбувалося у бік самок і неандертальців. Дослідження не пояснює, чому така перевага існувала, але воно прояснює, як виникла модель розподілу ДНК неандертальців.
Попередні дослідження показали докази схрещування між людьми чоловічої статі та неандертальцями (через Y-хромосому). Однак ці нові відкриття вказують на те, що перевага схрещування неандертальців і людей була сильнішою в протилежному напрямку.
Невідомі питання та майбутні дослідження
Точні причини такої переваги у виборі партнера залишаються невідомими. Чи був це свідомий вибір через соціальні чи культурні фактори? Або це був біологічний імператив? Дослідники планують вивчити соціальні структури та гендерні ролі неандертальців, щоб отримати подальше розуміння. Наразі дослідження підтверджує, що ранні люди та неандертальці не схрещувалися випадково; вони мали переваги, які сформували генетичний ландшафт сучасних популяцій.
Зрештою, ці відкриття підкріплюють ідею про те, що еволюція — це не лише питання виживання, але й питання вибіркового спаровування. «Неандертальські пустелі» — це не просто історична аномалія; це доказ складної взаємодії між генетикою, поведінкою та вибором партнера в нашому еволюційному минулому.
