Як космічний апарат PLATO проходить критичні тести в тиші камери Максвелла
Що робить зонд PLATO у темряві?
Під яскравим світлом лабораторних світильників він виглядає як простий ящик. Але насправді це негаразд. Перед нами космічний апарат PLATO Європейського космічного агентства, що спокійно знаходиться всередині тестової камери Максвелла. 24 липня 2016 року він успішно пройшов серію критично важливих перевірок. Ціль місії? Виявлення кам’янистих планет розміром із Землю, що дрейфують у порожнечі космосу.
Де знаходиться тестова камера Максвелла?
Об’єкт розташований у Європейському центрі космічних досліджень та технологій у Нідерландах. Внутрішні стіни приміщення облицьовані струмопровідним металом і покриті пірамідами із спеціальної піни. Ці шпильки призначені не для комфорту. Вони поглинають електричні сигнали, гасять звукові хвилі та блокують електромагнітні поля. Ціль – абсолютна тиша. Повна ізоляція від шумного статичного фонового шуму Землі.
Чому PLATO необхідно тестувати на електромагнітну сумісність?
Абревіатура PLATO розшифровується як PL anetary T ransits and O scillations of S tars («Транзити планет і коливання зірок»). Його завдання – пошук землеподібних екзопланет. Кам’янистих світів. Маленьких. Розміром із Землю або менше. Для цього апарат оснащений високочутливими приладами. Але електроніка «шумить». Вона генерує перешкоди та створює перешкоди. Якщо одна система на кораблі почне кричати, інша може оглухнути.
Тому команда увімкнула всі системи. Усередині екранованого приміщення вони спостерігали за витіканням сигналів. Чи розмовлялися камери з блоком живлення? Чи перетиналися сигнали датчиків? Із заблокованими зовнішніми шумами вони одержали чисту картину продуктивності. Без факторів, що відволікають. Лише чиста цілісність даних.
Чи можуть електронні компоненти космічних апаратів працювати без перешкод?
Земля це хаос. Сигнали відбиваються від усього поспіль. Радіохвилі, стільникові вежі, Wi-Fi – це справжня каша з шуму. Тут неможливо повністю протестувати делікатне космічне обладнання. Чи не по-справжньому. Потрібна майже вакуумна тиша тестової камери, щоб перевірити, чи справді обладнання працює. Якщо воно провалить випробування тут, воно провалиться і в космосі. А лагодити супутник після виведення на орбіту… ну це просто не варіант.
Саме тому пінні піраміди тримають оборону. Вони дозволяють команді переконатися, що PLATO зможе слухати зірки, не чуючи власного гулу.
Це дрібний крок. Просто ящик у кімнаті. Але там, поза атмосферою, ця тиша означає все. Ми чекаємо на запуск. Зірки теж слухають. Чи готові вони до нас?
Вывод: Найсуворіший контроль електромагнітної обстановки — необхідна умова успішного пошуку далеких світів.
