Зубожіння, крайня ступінь безвиході – такі стани людини характеризуються виразом «дійшов до ручки». Є кілька версій походження цього крилатого вислову.
1
Вже давно ми не користуємося сітками для картоплі і авоськами для інших продуктів. Але коли-то не було і цих пристосувань для перенесення харчових продуктів, а переносити їх, у тому числі хліб, треба було.
2
Знаменитий калач випікався в нашій країні давно. Так ось, коли не було всіляких сіток, сумок і пакувальних пакетів, калачі пекли з ручками, щоб їх можна було донести. Після того як калач опинявся на столі, у нього відламували цю саму ручку і викидали на смітник або віддавали убогим, оскільки руки, які тримали ручку часто бували, м’яко кажучи, не стерильно чистими. У жебраків не було вибору, і вони підбирали ручки від калачів і вживали їх у їжу. Звідти власне і увійшло в обіг вираз «дійшов до ручки».
3
Інша версія появи цього виразу в побуті відноситься до часу, коли імператор Олександр ІІ своїм указом скасував у Росії кріпосне право. Значна частина селян, розорившись і не вміючи скористатися здобутою свободою, йшли в міста в пошуках заробітку. А оскільки у селян, природно, не було ніяких виробничих навичок, їм доводилося братися за будь-яку, саму некваліфіковану роботу. Наприклад, за мізерні гроші по черзі доводилося крутити привідну ручку верстата, що забезпечує світлом виробничі приміщення фабрик, оскільки електрика у другій половині XIX століття було далеко не у всіх. В цьому випадку вираз «дійшов до ручки» мало безпосереднє відношення до того, що людина від безвиході був змушений братися за ручку – некваліфікований труд.
4
Але і в наш час це крилатий вираз має той же зміст, що й століття тому – зубожіння, дійти до крайності, необхідність братися за будь-яку, саму некваліфіковану роботу, щоб прогодувати себе.
